ПОРАДИ БАТЬКАМ

"Швидка допомога" для батьків

       Як годувати дитину?

       Прислухайтеся до дитячого організму. Він сам підскаже, як часто й чим його годувати.

       Ніколи не пропонуйте малюкові їжу, щоб заспокоїти його, коли він плаче.

       Не хвилюйтеся, якщо іноді дитина відмовляється від вечері або від половини обіду. Вона своє потім надолужить!

       Не годуйте дитину під час переглядів мультиків, у цирку або в театрі. Такий стереотип поведінки закріплюється надовго.

       Не влаштовуйте "спектакль" під час годування. Наступного разу дитина взагалі відмовиться їсти, якщо їй не розкажуть казку або не проспівають пісеньку.

           Якщо Ваш малюк - лівша...

       Намагайтеся не підкреслювати цю його особливість, ставтеся до ліворукості як до чогось звичайного.

       Не потрібно переучувати дитину, природа все одно візьме своє.

       Поговоріть із вихователем нехай вона знає Вашу позицію з цього питання й не змушує Вашого малюка писати чи малювати правою рукою.

       Допоможіть дитині адаптуватися у світі, спочатку придумайте деякі "хитрощі", які полегшать навчання.

          Як розвивати мислення дитини?

Нехай це будуть не знання, а гра.

          Завдання повинні бути важкі, але такі, що дитина могла виконати, їх необхідно ускладнювати поступово, інакше малюк втратить до них інтерес.

          Для малюка дуже важливо, якщо він бачить батьківський інтерес до завдань на кмітливість і винахідливість.

Поради батькам:

• Подавайте приклад хорошої поведінки.
• Змінюйте оточення, а не  дитину.
• Висловлюйте свої бажання позитивно.
• Висувайте реальні вимоги.
• Допомагайте  дітям вести себе краще, даючи їм вибір.
• Прислуховуйтеся до того, що говорить Вам дитина.
• Обирайте виховання без побиття та крику.
• І головне -  пам’ятайте, що любов є найголовнішою потребою усіх дітей.

Абетка ввічливості

ЕТИКЕТ З МАЛИХ РОКІВ

         У вихованих дітей в житті низка переваг: щось таке у них є, що приваблює й утримує людей. Вони набагато вільніше почуваються у суспільстві, в тій лічбі й незнайомому, легше справляються з новими і навіть незручними ситуаціями. Вони з більшим оптимізмом дивляться на життя — у них для цього є підстави. Вони виростають чуйними до потреб і почуттів інших, і тому будь-яка роль в сім’ї їм вдається, будь то роль подружжя, дружини, батька, сина чи дочки. Але щоб виховати в своїх дітях ці цінні якості, потрібні постійні зусилля упродовж багатьох років.

Ти мене поважаєш?

         Хороші манери важливі для нас, і ми часом буваємо просто шоковані, коли наш малюк публічно демонструє їх відсутність. Але маленькі діти надто егоцентричні і імпульсивні, щоб думати про інших. Коли однорічна дитина хоче іграшку, то вона її хоче, незалежно від того, як вона ставиться до її власника.

          Проте навіть найменші діти можуть засвоїти якісь уроки, які стануть в пригоді їм у майбутньому. Тому від самого народження будьте ввічливі зі своєю дитиною. Говоріть з нею завжди м’яко й ласкаво, будьте чуйні до її невисловлених потреб і бажань.

         Діти, з якими із самого початку поводилися шанобливо, виростають з почуттям впевненості і пошани до себе, яке дозволяє їм бути доброзичливими і ввічливими до оточуючих. Допомагайте розвитку цього доброго ставлення до людей, відзначаючи і схвалюючи навіть найменше не егоїстичне поривання. Наприклад, малюк простягає вам улюблену іграшку або намагається погодувати вас. Не забувайте подякувати йому і посміхнутися у відповідь. А якщо ви зробили йому щось приємне і ловите його вдячний погляд, зафіксуйте цей момент посмішкою, жестом чи словом. Скажіть йому: «будь ласка», «на здоров’я». До речі, деякі мами вчать дитину, яка ще не вміє говорити, дякувати кивком голови. Чудова думка.

Чудове слово

         Трирічний малюк, виштовхавши інших дітей, лізе на гірку.

 — Ей, — кричить йому інший чоловічок, — так не роблять!

         Дитина у віці трьох років навряд чи багато зрозуміє з виховної бесіди про гарні манери, але вона в змозі засвоїти конкретний урок в конкретних умовах.

         Якщо ви спокійно візьмете її за руку, відведете в кінець черги і поясните, що треба чекати, як і всі інші діти, то, звичайно, не з першого разу, але малюк засвоїть.

         В деяких випадках корисно заздалегідь попередити дитину про те, якої поведінки ви чекаєте від неї в певній ситуації.

         Типовий приклад: ви йдете в гості до бабусі. Діти цього віку самі хочуть знати, чого чекати від тієї або іншої події, так що не забудьте розповісти малюку, куди ви підете, кого він там зустріне, що будете робити.

         Поясніть, як йому належить вчинити в тому або іншому випадку. Тільки не перевантажуйте вашу бесіду численними і складними інструкціями. Одне-два побажання, не більше, припустимо: «У бабусі не можна бігати й шуміти».

         Переходьте до нових уроків лише тоді, коли переконаєтесь, що попередні вже засвоєні. Це не значить, що дитина говорить «дякую» щоразу, коли, на ваш розсуд, їй належить це робити. Мається на увазі, що вона вже час від часу робить це сама, без нагадувань.

Алло! Я вас слухаю...

          П’ятирічна Даша вже знає і дотримується елементарних правил ввічливості. Тому її мама вкрай здивована, коли Даша йде з вулиці, не сказавши й слова друзям по пісочниці.

 — Скажи «до побачення», — нагадує мама.

 Але дівчинка вперто мовчить.

         Дошкільники вже добре відчувають, що будь-який колектив живе за певними правилами, яких його члени повинні дотримуватися.

         В більшості випадків вони намагаються самі це робити і чекають того ж від інших. Однак п’яти-шестилітки ще погано контролюють свої емоції і можуть забути всі правила ввічливості під впливом образи, гніву або втоми.

          Допомагайте вашій дитині виходити за межі власного «я», вправляйте її зростаючу здатність до співпереживання: «Що ж, по-твоєму, відчуває твоя подруга, коли ти йдеш, не попрощавшись? Хіба тобі не було б образливо, якщо б вона так з тобою вчинила?»

         По мірі того, як соціальне життя дитини ускладнюється, вам необхідно приділити все більше уваги і часу виробленню міцних навичок поведінки в різних ситуаціях. Придумайте, як краще це зробити, використовуючи ігрові ситуації. Скажімо, іграшковий телефон може навчити дитину правильно відповідати на дзвінки, говорити чітко й ввічливо, називати себе, коли телефонують ваші друзі, близькі».

         Засвоївши мистецтво відповідати на дзвінки, дитина може почати вчитися телефонувати сама, дякувати за поздоровлення або подарунок, запрошувати друзів.

Не забудьте його похвалити

         Сергійко був такий збуджений екскурсією в зоопарк, яка мала відбутися, що вилетів з дверей, відштовхнувши виховательку і збивши з ніг дівчинку в коридорі. Його мама, яка разом з двома іншими батьками супроводжувала дітей на екскурсію, бачила все це на власні очі і була просто приголомшена.

 «Не знаю, що це з ним сьогодні, — сказала вона педагогу. — Взагалі він у мене вихований хлопчик, знає, як належить поводитися».

          Навіть добре виховані діти часом допускають жахливі ляпсуси. Часто це буває, коли дитина стає перед вибором: дотримуватися вже засвоєних правил чи слідувати живому прикладу невихованого приятеля. Якщо хтось в групі починає сміятися з новенького і дражнити його, інші охоче приєднуються, хоча й знають, що це недобре. Якщо один з дітей погано поводиться під час їжі, у нього, напевне, знайдуться послідовники. Не дивуйтеся, якщо ваша дитина опиниться в їх лічбі. Це не значить, що вона нічого не запам'ятала з уроків. Вона все чудово пам'ятає. Вам не хотілося б залишатися поза увагою її грубі промахи? Надто бурхливо реагувати на них теж не варто.

Це стіл, за ним їдять...

         Особливу увагу треба звернути на поведінку дитини за столом. Чим раніше почнете, тим краще. Так, до півтора року садіть малюка під час їди на високе крісло разом з усіма, щоб він відчував себе частиною сім’ї і спостерігав, як поводяться старші.

         З півтора до трьох років вже треба пояснити малюку, що не можна грати з їжею. Дайте йому можливість їсти самостійно, краще за все купіть спеціальні дитячі прибори, красиві, які не б’ються. Якщо дитина випльовує їжу і взагалі поводиться неналежним чином, зверніть її увагу на те, що ніхто з дорослих так не робить.

         З трьох до шести років малюк вже сам може вимити руки перед їдою, може попросити передати йому страву, вміє користуватися салфеткою. Він уже може їсти й пити акуратно, а до шести років деякі діти знають, як тримати ніж і виделку.

         З шести років є сенс залучити дитину до сервірування столу, а потім попросити прибрати посуд. Діти вже повинні почуватися досить впевнено, коли запрошені до столу в гостях.