ПАМ’ЯТКА
«Адаптація дитини до умов
дошкільного навчального закладу»
- Подавайте дитині на сніданок молочну страву. На обід готуйте і першу, і другу, і третю страви. Навчіть дитину їсти без сторонньої допомоги.
- Навчайте дитину вдома необхідним правилам самообслуговування, взаємодії з оточенням та сформуйте основні санітарно-гігієнічні навички — дотримання чистоти тіла, культури їжі, підтримання порядку в навколишньому середовищі.
- Залишайте дитину під наглядом інших людей, наприклад, родичів, друзів — спочатку на годину, а потім довше, щоб дитина зрозуміла, що батьки не будуть постійно поряд.
- Поінформуйте педагогічних, медичних працівників інших спеціалістів дошкільного навчального закладу про захоплення дитини, звичний руховий режим, особливості розвитку, нюанси харчування, можливі алергійні реакції тощо.
- У перші дні перебування в дошкільному навчальному закладі залишайте дитину на дві-три години, поступово збільшуючи час перебування на одну-дві години.
- Дозволяйте дитині брати з собою до дошкільного навчального закладу улюблену іграшку, проте не давайте харчових продуктів і напоїв.
- Пам’ятайте, що дитина може відвідувати дошкільний навчальний заклад лише здоровою. Щоранку оглядайте зів, шкіру та волосся дитини, розпитуйте про самопочуття.
- Одягайте дитину відповідно до погодних умов, обирайте одяг з натуральних тканин та зручне взуття. Обов’язковим є головний убір.
- Не залишайте дитину в дошкільному навчальному закладі примусово, навіть якщо час звикання виявився довшим за очікуваний.
- Пам’ятайте, що адаптація до нових умов перебування в дошкільному навчальному закладі, звикання до відсутності батьків, а також до нового дитячого колективу та дорослого оточення — це тривалий та відповідальних процес, який у кожної дитини проходить індивідуально
ПАМ’ЯТКА
«Умови, за яких не варто віддавати дитину
до дошкільного навчального закладу»
- У сім’ї з’явилося немовля.
Немовляті тепер необхідно більше уваги й у мами стало обмаль часу на його старшого брата чи сестру. Якщо за таких обставин відвести дитину до дошкільного навчального закладу, вона відчуватиме себе непотрібною, вирішить, що її намагаються позбутися через те, що тепер любитимуть не її, а нового маленького члена сім’ї. Така ситуація лише ускладнить входження дитини в групу дошкільного навчального закладу. До народження братика чи сестрички дитину треба готувати заздалегідь, пояснюючи, що немовля потребуватиме піклування і уваги старшого братика (чи сестрички), а пізніше, коли дитина підросте, він (вона) зможе з ним гратися, навчити її багато чого як старший(ша) і доросліший(ша). Дитину можна віддавати до дошкільного навчального закладу не раніше, як за півроку після народження немовляти, коли вона звикне до нього і буде впевнена, що батьки її не розлюбили.
- Дитина нещодавно перенесла важке захворювання і є заслабкою.
Почекайте, зміцніть здоров’я дитини. Щойно імунітет поліпшиться, можна поступово ознайомлювати її з дитячим садком.
- Батьки розлучаються.
У тому, що тато йде з дому назавжди, дитина вбачає свою провину: «Я погано себе поводив, не слухався, от тато мене і розлюбив».
Для дитини це трагедія. Якщо ж мама ще й віддає її чужим тітонькам в чужий дім, який має назву «дитячий садок», то для дитини це означає, що мама теж вирішила її покинути. Цей стрес дитина переживатиме дуже складно, що може позначитися на її здоров’ї.
Під час і одразу після розлучення мати має піклуватися про дитину зі значно більшою любов’ю і ласкою, ніж це було раніше, а тато — якомога частіше приходити до дитини, запевняючи її в тому, що любить як і раніше, просто ночувати буде в іншому місці.
Щойно дитина заспокоїться і звикне до такої ситуації, а відбудеться це не раніше як за три – п’ять місяців, можна порушувати питання про відвідування дитячого садка.
- Сім’я нещодавно переїхала.
Якщо сім’я змінила помешкання, переїхала в інше місто місяць чи півтора місяці тому, то масштаб переміни для дитини не дуже істотний.
Утім, вона має прийняти ці зміни й адаптуватися до нових стін, нових меблів, нових людей, які поруч, — сусідів, дітей на ігровому майданчику в дворі; можливо, змиритися, що бабуся тепер далеко й вже не буде щодня бачитися з нею.
Таке звикання відбувається легше, оскільки мама й тато поруч, разом з дитиною, але накладати дві події: переїзд і вступ до дошкільного навчального закладу не варто саме з погляду збереження здоров’я дитини.
- Батьки планують відпустки.
Якщо за півтора або два з половиною місяці від початку відвідування дитиною дитячого садка родина планує брати відпустки, то це передбачає перерву у відвідуванні дитячого садка від двох до шести тижнів. За такої тривалої перерви адаптація починається спочатку, дитина має повторно звикати до всіх особливостей дошкільного навчального закладу. Тому перше входження дитини в умови дитячого садка ліпше планувати після відпусток батьків.
- Дитина нічого не вміє робити самостійно.
Батьки хочуть, щоб саме вихователька навчила їхню дитину вдягатися, вмиватися, тримати ложку і виделку в руках та користуватися туалетом.
Над таким непристосованим новачком стане посміюватися і вихователь (який ангельський характер він не мав би), і діти, які зазвичай чітко помічають промахи інших і наслідують вихователя. Не варто робити зі своєї дитини посміховисько й сприяти формуванню у неї комплексу меншовартості. Ліпше навчити дитину всьому заздалегідь або почекати трохи зі вступом до дитячого садка, надавши їй потрібний час для оволодіння необхідними побутовими вміннями й навичками. Якщо дитина й має чогось навчитися в дитячому садку, так це гри та спілкування з однолітками.
ПАМ’ЯТКА
«Розвиток дитини раннього віку»
- Любіть свою дитину такою, якою вона є.
- Не порівнюйте свою дитину з дітьми сусідів чи родичів. У кожної дитини власний темп і час розвитку та становлення.
- Не залишайте дитину напризволяще, повноцінний розвиток дитини — у Ваших руках
- Залучайте близьких родичів і доросле оточення до активної участі в щоденних справах дитини.
- Пам’ятайте, що батьки та члени родини більше навчають дитину власним прикладом, ніж нотаціями.
- Залучайте дитину до всіх хатніх справ, враховуючи її вік та можливості.
- Не обмежуйте інтереси та діяльність дитини суто дитячим «світом».
- Створюйте предметно-ігрове середовище для дитини вдома відповідно до її віку, можливостей і потреб.
- Пам’ятайте, що дитячі іграшки мають пробуджувати допитливість.
- Стежте за інтонацією та силою свого голосу, коли звертаєтеся до дитини. Коли на дитину кричать, вона дуже швидко «затуляє вушка», проте довго пам’ятає, що батьки на неї кричали чи сварилися, а отже, образили її.
- Підтримуйте дитину в її прагненні щось робити самостійно.
- Помічайте і схвалюйте кожне прагнення, цікавість, спроби осягнути й створити власноруч щось нове.
- Не поспішайте: жоден із вікових періодів розвитку не можна оминути чи подолати прискорено, адже на кожному з них дитина має оволодіти певними знаннями та вміннями.
- Пам’ятайте, що процес психічного розвитку є процесом закономірним, а тому не закінчиться за чиїмось бажанням.
- Під час сприяння розвиткові дитини враховуйте його провідний напрям на кожному з вікових етапів. Зокрема, провідними етапами розвитку дитини в ранньому віці є:
§ становлення предметної діяльності;
§ розвиток сприймання;
§ розвиток мовлення;
§ виокремлення Я.
- Ставтеся поважно до дитячого світу й уподобань дитини.
- Не вирішуйте за дитину її долю. Дайте їй можливість спробувати якомога більше видів діяльності, а право вибору залиште за нею.
ПАМ’ЯТКА
«Очікування батьків і вподобання дітей»
- Не очікуйте від дитини надто багато.
- Не сприймайте дитину як останній шанс реалізувати власні амбіції або мрії інших близьких родичів. Наприклад, мама мріяла стати балериною, тато хотів підкорити космос, бабуся марила музикою, проте за це не має відповідати дитина, яку воліють бачити генієм.
- Враховуйте бажання дитини, навіть якщо вони не збігаються з Вашими очікуваннями.
- Не вважайте свою дитину невдахою, якщо вона робить все «з-під палки» і не так геніально, як хотілося б рідним.
- Не дозволяйте старшому поколінню демонструвати незадоволення та розчарування, якщо дитина має неочікувані для дорослих уподобання.
- Не відмовляйте нащадкові в заслуженому визнанні його здібностей і талантів, оскільки це призводить до послаблення родинних зв’язків, частих сварок, психологічного травмування.
- Пам’ятайте, у вихованні дитини важливо не лише те, якою хочете бачити її Ви, а й те, як Ви з цим справляєтеся.
ПАМ’ЯТКА
«Ставлення до дитини під час кризи трьох років»
Варто:
- підтримувати в родині атмосферу любові, ласки, безпеки;
- давати прості та чіткі інструкції, якими дитина може керуватися;
- підтримувати і хвалити дитину за досягнення;
- учити дитину основних правил безпеки;
- встановлювати розумні межі поведінки і стежити за їх виконанням;
- радіти розумовій активності та сприяти її проявам у дитини;
- приділяти дитині час і забезпечувати необхідні умови для розвитку її мислення;
- пояснювати дитині, що для чого робити, як робити тощо;
- дозволяти дитині виражати як позитивні, так і негативні емоції;
- показати дитині різні способи вираження своїх почуттів;
- залишатися спокійним під час спалахів гніву дитини — не поступатися, але й не зловживати владою;
- називати почуття, що їх переживає дитина в конкретній ситуації, та озвучувати їй свої переживання;
- виражати своє невдоволення лише щодо вчинків дитини, а не до неї самої;
- утримуватися від суперечок про те, хто має рацію, а хто ні;
- ставитися до дитини, як до «чудової, надзвичайної трирічки».
Не варто:
- конкурувати за владу з трирічною дитиною;
- вважати, що хороші батьки ― це ті, в яких дитина слухняна;
- пригнічувати дитячу активність і самостійність;
- карати за імпульсивність;
- ставитися до дитини, як до «жахливої трирічки»;
- відмовлятися встановлювати межі й вимоги до поведінки дитини;
- очікувати забагато від дитини, наче вона вже і справді доросла;
- вважати, що дитина гратиме з іншими дітьми раніше, ніж навчиться гратися біля них;
- соромити дитину за її вчинки та поведінку;
- відверто ігнорувати дитину.
ПАМ’ЯТКА
«Вплив батьків на поведінку дитини»
- Подавайте дітям приклад хорошої поведінки.
Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка — приклад для наслідування.
- Змінюйте оточення, а не дитину.
Ліпше тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети в недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.
- Висловлюйте свої бажання позитивно.
Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого не бажаєте.
- Висувайте реальні вимоги.
Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих дітей.
- Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням.
Із дорослішанням дитини покарання і заохочення стають усе менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на ваше рішення. Прагніть до компромісу в спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими використовуйте тактику переключення уваги.
- Обирайте виховання без побиття та крику.
На початку крик та фізичні покарання можуть здаватися результативними, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені бити все сильніше, щоб досягти бажаного результату. Постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру. Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших. Пам’ятайте: коли дитина дістала ляпаса, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може зрозуміти, за що і чому її покарано.
- Допомагайте дітям поводитися ліпше, даючи їм право вибору.
Не сперечайтеся з дитиною про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їй зробити вибір: нехай вона сама вирішує, у що одягатися чи що їсти. Це дасть змогу запобігти проявам образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що Ви її постійно контролюєте.
- Проявляйте свою любов.
Саме любов є найважливішою потребою всіх дітей і однією з основних передумов їхньої позитивної поведінки. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, почуття власної гідності.
- Прислуховуйтеся до того, що говорить Ваша дитина.
Цікавтеся тим, що робить і відчуває Ваша дитина.
- Визначте певні обмеження для дітей.
Усі стосунки потребують певних обмежень. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються безпечніше, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.
ПАМ’ЯТКА
«Організація партнерської взаємодії з дітьми»
- Долайте особистий авторитаризм та дивіться на світ очима дитини.
- Ставтеся до своєї дитини, як до рівної.
- Приймайте дитину такою, якою вона є.
- Враховуйте нахили, інтереси та бажання дитини.
- Завжди виявляйте щиру зацікавленість у діяльності дитини та готовність надати їй емоційну підтримку.
- Пам’ятайте, що авторитарний стиль спілкування не дає бажаних результатів.
ПАМ’ЯТКА
«Заняття для дитини під час прогулянки на природі»
- Насамперед пам’ятайте, що тривалість щоденного перебування дитини
на свіжому повітрі має бути максимальною, не менше як 3–4 години. Перебування дітей на свіжому повітрі можна скоротити або взагалі скасувати прогулянку лише за несприятливих погодних умов, зокрема
коли:
§ дуже сильний вітер, злива, гроза;
§ температура повітря вища за +35 оС у затінку.
- Під час прогулянки обов’язково залучайте дитину до цікавої для неї діяльності і задовольняйте її потреби в русі, грі та пізнанні навколишнього світу. Адже дитина росте, розвивається, і кожна хвилина її життя має бути насичена новими враженнями.
- Намагайтеся забезпечити оптимальну рухову активність дитини під час прогулянки, адже це чи не найліпший спосіб її повноцінного фізичного розвитку. Дитина повсякчас має відчувати «м’язову радість» — стан, який виникає за належної роботи м’язів. Відомий російський фізіолог Іван Сєченов говорив про «м’язову радість» як про одну з умов здорової життєдіяльності організму. Тож дуже корисними будуть плавання у відкритій водоймі та різні рухливі ігри.
- Організовуйте відпочинок із максимальною користю для здоров’я, та при цьому не забувайте про задоволення природної жаги дитини до пізнання навколишнього світу. Дуже легко підтримувати пізнавальну активність дитини під час прогулянок на природі, організовуючи спостереження за цікавими об’єктами та експериментальнопошукову діяльність.
- На березі річки, озера чи моря забезпечте дитині різноманітність діяльності: спостереження за водоростями, рибами, водоплавними птахами, збирання колекції мушель, зокрема річкових, озерних та морських молюсків. Мушлі ретельно промивайте, просушуйте та розкладайте в коробки.
- Плануючи прогулянку до лісу, заздалегідь потурбуйтеся не лише про відпочинок, а й про корисні та цікаві враження. Пропонуючи завдання для пошукової діяльності, застерігайте малечу від неприємностей: трава може вколоти або порізати, в лісі є отруйні рослини. Зібрані плоди дерев та інші знахідки розкладіть у прозорі баночки чи коробки з наклеєним малюнком рослини. Ці природні матеріали надалі можна використовувати для художньої праці.
- Прогулянка лісом має бути насичена радісними враженнями сприйняття різноманітних яскравих об’єктів і явищ світу тварин, рослин, неживої природи, практичним експериментуванням з ними. Учіть дітей розрізняти дерева, кущі, трави, упізнавати і називати тварин, птахів за яскравими ознаками зовнішнього вигляду, характером пересувань (білка стрибає, птах літає), звуками, які вони видають (дятел стукотить, зозуля кукує).
- Якщо під час довгої прогулянки дитина втомилася, запропонуйте їй виконати бадьору фізкультхвилинку та дайте їй перепочити.
- Під час відпочинку послухайте разом з дитиною звуки лісу: стукіт дятла, шурхіт трави, листя, тріск гілок, пташиний спів, свист вітру тощо.
- Запропонуйте дитині походити між деревами й обрати те, яке їй найбільше до вподоби. Нехай підійде до нього, погладить кору, притулиться, розповість про свої відчуття. При такому єднанні дитини з природою важливо забезпечити їй опору на чуттєве пізнання, сприяти накопиченню позитивного досвіду спілкування з природою, зародженню інтересу до цього. Корисними для дитини стануть завдання, які поповнять її тактильний та чуттєвий досвід, відчуття: обійняти берізку, сосну, ялинку і відчути, яка кора на дотик? Як пахне листя чи хвоя? Таке живе спілкування з природою гармонізує самопочуття та емоційний стан дитини.
- Якщо Ви плануєте бути в лісовій зоні декілька днів, використайте такий варіант розваг, як пошук скарбів. Заховайте в кущах, на
дереві чи під камінням «скарб», роздайте дітям мапи, де позначено його місцезнаходження, і вирушайте на пошуки. Можна шукати «скарб» за словесною вказівкою дорослого: «Іди прямо, біля пенька поверни наліво, підійди до дуба і праворуч знайди скарб». - Кожен із батьків має свої секрети, як утримати увагу дітей, залучити їх до пізнавальної діяльності, тому не оминайте нагоди обмінятися досвідом із батьками дітей Вашої групи та педагогічними працівниками.
- Перебуваючи на природі, постійно пильнуйте за дітьми, адже небезпечних чинників під час прогулянки вдосталь.
- Ставтеся творчо до організації прогулянок — і кожен вихід на природу буде для всієї родини цікавим, повчальним, а ваша дитина згадуватиме ці миттєвості як найщасливіші.
ПАМ’ЯТКА
«Успішна взаємодія з обдарованою дитиною»
- Приймайте обдаровану дитину такою, якою вона є, а не розглядайте її як носія талантів.
- Давайте дитині змогу самостійно шукати вихід із ситуації, що склалася, розв’язувати завдання, яке їй під силу, навіть якщо вважаєте, що самі впораєтеся ліпше та швидше.
- Не тисніть на дитину, не нав’язуйте своє бачення щодо виконання певної справи, але за потреби будьте готовими прийти на допомогу.
- Відповідаючи на поставлене дитиною запитання, не піддавайтеся спокусі розповісти про предмет усе, що знаєте самі, а надайте конкретну відповідь.
- Виявляйте серйозне ставлення до запитань і висловлювань дитини.
- Надавайте можливість дитині демонструвати свої досягнення.
- Належно облаштуйте місце для занять дитини улюбленими справами.
- Надавайте допомогу дитині в поліпшенні результатів її роботи.
- Привчіть дитину мислити самостійно.
- Регулярно читайте дитині цікаву й пізнавальну літературу.
- Спонукайте дитину до фантазування, вигадування історій.
- Уважно ставтеся до особистих потреб дитини.
- Знаходьте час для того, щоб побути з дитиною наодинці.
- Не карайте дитину за ненавмисно зроблені помилки.
- Допомагайте дитині в її експериментуванні з навколишнім середовищем у пізнавальних цілях.
- Навчайте дитину не боятися проблем, а розв’язувати їх.
- Сприяйте особистісному розвитку дитині.
- Формуйте в дитини позитивне ставлення до своїх здібностей.
- Довіряйте дитині.
- Стимулюйте самостійність дитини.
ПАМ’ЯТКА
«Формування позитивного ставлення до школи в дитини старшого дошкільного віку»
- Розпочинайте підготовку до школи з ігор.
Під час тематичних ігор дитина має змогу набути нових знань, умінь і навичок, а також розвинути свої здібності. Мова гри найбільш зрозуміла дитині, тому грайтеся з нею в такі ігри, як «Чого не стало?», «Що змінилося?», «Слова-міста», «Назви одним словом», «Я знаю п’ять назв квітів, посуду, меблів…».
- Дотримуйтеся систематичності занять.
Досвід засвідчує, що 10–15 хв., відведених для занять в будні, можуть дати ліпший результат, аніж година-дві на вихідних.
- Оцінюйте успіхи дитини.
Обов’язково акцентуйте увагу на досягненнях дитини, а в разі невдач — підбадьорюйте, як-от: «Спробуємо разом, я впевнена, все вийде», «Ліпше буде зробити так» (показ, пояснення).
- Стежте за власним настроєм.
Діти емоційно чутливі, тому якщо Ви не хочете грати в певну гру або погано почуваєтеся, ліпше відкладіть заняття. Ігрове спілкування має бути цікавим та емоційно-позитивним і для дитини, і для Вас.
- Відвідайте з дитиною школу.
Проведіть для дитини екскурсію школою, у якій вона невдовзі навчатиметься, покажіть їй, де класне приміщення, роздягальня, їдальня, туалет, спортивна та актова зали.
- Розповідайте дитині про розпорядок дня в школі.
Ознайомте дитину з тим, що роблять під час уроку, коли і як можна звернутися до вчителя. Підготовці дитини до школи сприятиме гра в «Школу», під час якої дитина створює певний образ як школи, так і поведінки в ній.
- Поділіться власним досвідом шкільного життя.
Поділіться з дитиною своїм позитивним досвідом, залучіть членів родини і близьких дорослих до обговорення цього питання, спільних спогадів на кшталт: «Коли я уперше прийшов у школу, я теж не знав, а потім учитель нам показав, розповів...», розкажіть про смішний випадок на уроці тощо.
- Ознайомте дитину з творами мистецтва про школу.
Читайте дитині художні твори про школярів, учителів, навчання, вчіть тематичні малі жанри фольклору, переглядайте дитячі фільми, твори живопису тощо.
- Формуйте в дітей об’єктивне уявлення про школу.
Уявлення дитини про школу та навчання мають бути максимально наближеними до сучасних реалій. Відоме перестає бути незрозумілим, таким, що турбує і лякає. Відтак, не ідеалізуйте школу, але й не залякуйте майбутнього школяра.
ПАМ’ЯТКА
«Ставлення до дитини старшого дошкільного віку»
- Не ставтеся до дитини, як до маленької.
- Доручайте дитині посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Робіть це м’яко: «Ти в нас уже дорослий, ми можемо тобі довірити помити посуд».
- Визначте загальні інтереси Вашої сім’ї. Це може бути як спільний перегляд мультфільмів, так і розв’язання життєвих ситуацій, обговорення сімейних проблем.
- Залучайте дитину до економічних справ родини. Поступово привчайте її порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті. Наприклад, дайте гроші на хліб і морозиво, коментуючи ціну на той і на той товар.
- Не сваріть, а тим паче не ображайте дитину в присутності сторонніх осіб. На скарги на дитину інших у її присутності скажіть: «Дякую, ми обов’язково поговоримо на цю тему».
- Навчіть дитину ділитися своїми проблемами, обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками та дорослими.
- Щиро цікавтеся думкою дитини — лише так Ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
ПАМ’ЯТКА
«Правила роботи з гіперактивними дітьми»
- Працюйте з дитиною на початку дня, а не ввечері.
- Знизьте робоче навантаження на дитину.
- Діліть роботу на коротші, але частіші періоди. Використовуйте фізкультурні хвилинки.
- Будьте драматичним, експресивним педагогом.
- Знизьте вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформувати почуття успіху.
- Під час занять садіть дитину поряд із дорослим.
- Використовуйте тактильний контакт, зокрема елементи масажу, погладжування, обійми.
- Домовляйтеся з дитиною про ті чи ті дії заздалегідь.
- Давайте короткі, чіткі і конкретні інструкції.
- Використовуйте гнучку систему заохочень і покарань.
- Заохочуйте дитину одразу ж, не відкладаючи на майбутнє.
- Надавайте дитині можливість вибору.
- Завжди залишайтеся спокійним.
- У своїх взаєминах з дитиною підтримуйте позитивну установку.
- Хваліть дитину щоразу, коли вона на це заслужила, помічайте успіхи. Це дасть змогу закріпити впевненість дитини у своїх силах.
- Уникайте повторення слів «немає» і «не можна».
- Розмовляйте стримано, спокійно, м’яко.
- Давайте дитині лише одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.
- Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
- Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що потребують концентрації уваги, наприклад, робота з кубиками, розфарбовування, читання тощо.
- Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийому їжі, занять, ігор і сну щодня має відповідати цьому розпорядку.
- Уникайте скупчення людей. Дитині складно перебувати у великих магазинах, на ринках, у кафе.
- Під час ігор обмежуйте дитину лише одним партнером. Уникайте неспокійних, галасливих друзів.
- Оберігайте дитину від утоми, оскільки це призводить до зниження самоконтролю і наростання гіперактивності.
- Давайте дитині змогу витрачати надмірну енергію. Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі, тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття.
- Спілкуйтеся з іншими батьками, які мають таких дітей.
- Зробіть усе можливе для підвищення самооцінки дитини, адже через дефіцит уваги вона може неправильно розуміти вказівки та іншу інформацію, тому всі навколо безупинно її виправляють.
- Будьте послідовні у питаннях дисципліни. Якщо хтось залишається з дитиною під час вашої відсутності, переконайтеся, що він дотримується ваших методів.
- Завдання мають бути простими і конкретними, наприклад: «Почисти зуби. А тепер одягайся», а не «Збирайся в садок».
- Підтримуйте дитину в усьому, у чому вона сильна, особливо в спорті і заняттях за інтересами.
- У кімнаті дитини має бути якомога менше предметів, іграшки мають бути розкладені так, щоб не відволікати увагу.
- Намагайтеся якомога частіше говорити з дитиною, розвиток мовлення — це запорука успішного навчання.
- Відповідайте на кожне запитання дитини, лише так її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.
- Намагайтеся дивитися на світ очима вашої дитини, адже бачити світ очима іншого — основа взаєморозуміння.
- Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, скажіть: «Вийде обов’язково, потрібно лише ще раз спробувати. Якщо тобі буде потрібна моя допомога, я охоче тобі допоможу».
- Формуйте високий рівень домагань. І вірте, що Ваша дитина зможе все, потрібно лише їй допомогти.
- Заохочуйте дитину словом, усмішкою, ласкою.
- Не будуйте Ваші взаємини з дитиною на заборонах.
- Завжди пояснюйте причини своїх вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.
- Любіть дитину, знаходьте радість у спілкуванні з нею.
- Пам’ятайте, Ваша повага до дитини — фундамент шанобливого ставлення дитини до Вас у майбутньому.
- Використовуйте сміх для того, щоб розрядити напружену ситуацію.
Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства.
Умійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміятися за кожної слушної нагоди.
- Намагайтеся побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття.
Пригадайте, як Ви почувалися, коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, якщо з Вами чинили несправедливо.
- Хваліть і заохочуйте дитину.
Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте її докладати до цього зусиль. Хваліть її за хорошу поведінку.
- Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого.
Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її.
Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому.
Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.
- Плануйте розпорядок дня дитини.
Малі діти почуватимуться безпечніше, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.
- Будьте послідовними в дотриманні правил, встановлених у вашій сім’ї.
Намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого — відміняється.
- Не забувайте про власні потреби!
Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на декілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.
- І пам’ятайте: діти мають право на позитивне ставлення до себе.
Україна зобов’язалася дотримуватися принципів Конвенції Організації Об’єднаних Націй з прав дитини. У цій Конвенції проголошено, що діти мають права, одним з яких є право на захист від будь-яких форм фізичного і психічного насильства та навмисного приниження.
ПАМ’ЯТКА
«Помічайте в дитині найліпше»
- Дитина ні в чому не винна перед Вами. Ні в тому, що з’явилася на світ. Ні в тому, що створила Вам додаткові труднощі. Ні в тому, що не дала очікуваного щастя. Ні в тому, що не виправдала Ваших очікувань. І Ви не маєте права вимагати, щоб вона розв’язала ці проблеми.
- Дитина — не Ваша власність, а самостійна людина. І вирішувати до кінця її долю, а тим більше ламати на свій розсуд їй життя, Ви не маєте права. Ви можете лише допомогти їй вибрати життєвий шлях, вивчивши її здібності й інтереси і створивши умови для їх реалізації.
- Дитина не завжди буде слухняною і милою. Її впертість і вередування так само неминучі, як самий факт її присутності в родині.
- У багатьох капризах і витівках дитини винні Ви самі, бо вчасно не зрозуміли її, не прийняли такою, якою вона є.
- Дитина має численні чесноти. Ви маєте завжди бачити найліпше та вірити в неї, бути впевненими в тому, що рано чи пізно це найліпше неодмінно проявиться.
